Коли твій браузер з’єднується з HTTPS-сайтом, одне з першого, що він надсилає, — Server Name Indication: відкритим текстом назву потрібного сайту. TLS-шифрування захищає вміст сесії, але SNI йде відкрито: на одній IP-адресі може жити безліч сайтів, і саме SNI каже серверу, який сайт — і який сертифікат — ти просиш. А поле це вздовж усього шляху бачить кожен, хто на ньому стоїть.
Чому цензори його люблять
SNI робить блокування тривіальним: подивись поле, звір з переліком, обрій з’єднання. Розшифровка не потрібна. Це той самий механізм корпоративного фільтра і той самий механізм національного цензора — різниться лише перелік.
Як виглядає блокування для тебе
Або рукостискання взагалі не завершується — або робоче з’єднання обривається посеред сесії, і це зазвичай задушення швидкості, а не блокування. Мережа нічого не пояснює: з її погляду з’єднання просто не відбулося.
Як тунель використовує SNI
Антицензурний тунель ставить у це поле інше ім’я — ім’я великого, нудного і точно не заблокованого сервісу. Цензор бачить звичайне з’єднання зі звичайним хостом. Справжня ціль узгоджується пізніше, всередині зашифрованої сесії, де цензор читати не може.
Оце й означає «маскування SNI»: не ховати поле, а вкласти в нього правильне ім’я.